Привіт, мене звати Річард, місто Київ. Почну так...
На початку травня отримав Redmi Note 7. Цей чудовий смартфон допомогає мені спілкуванню з друзями, пишу пости у Фейсбуці, роблю їм яскраві фотографії, котрі назавжди збережуть митті. Пам'ять іноді може щось забути, але фотографії зроблені на цей чудовий смартфон мені все нагадають. Нагадають своєю яскравістю, чудовими кольорами, нагадають те, що може і хотілось забути або навпаки, посміхатися.
Життя одне, але фотографії вічні. Завдяки Redmi Note 7, нащадки побачать в фотографіях, як ми жили колись. Історія може бути переписаною, але фотографія покаже інше. Може комусь це і не цікаво було читати, але історії ще попереду. Вони можуть бути кумедні, веселі і навпаки. Таке життя. І воно непередбачене...
А історія як же? Була одна. Дзвонить мені дружина, теща їде до дому. Треба щось їсти готувати. Я хватаю рідний мені Redmi Note 7 і пишу пост у Фейсбуці, скажіть мені терміново якийсь смачний рецепт блинів. Поки мені люди строчили ті рецепти, плюнувши на все, побіг в кіоск готових страв і купив бліни із творогом. Смачні, зараза. Приїхала теща, поїла та почала просити в мене рецепт блинів. От тут я і попав. Попав так, що і сміх і гріх. Але викрутився завдяки друзям фейсбучним. Поки вона туди-сюди, я зробив скрін завдяки Note 7 з коментарів і написав їй один з рецептів. Тепер чекаю коли вона їх почне готувати.
P.S. Перший мій смартфон від Xiaomi - Redmi 4, проїздив зі мною три роки на фронт. Він бачив війну, зруйновані будинки, дітей війни. Ховався зі мною в бліндажах тощо. Завдяки йому я робив фотозвіти тим, хто допомогав бійцям. Але прийшов час і на заміну йому взяв Redmi Note 7. Не хочу, щоб він бачив оком камери те, що бачив його попередник.  Миру всім нам, спокою і ніколи не чути війни.Слава Україні!